Олександр Олесь «Початки Києва»

Над Дніпром широким, вільним,

Де луги й степи цвіли,

Наші прадіди — поляни

Оселились і жили.

Хлібороб робив у полі,

Пас пастух корів, овець,

З луком, з стрілами гнучкими

По лісах ходив ловець.

Пишно квітла Україна,

Повна всякого добра.

Як в раю, жили поляни

Понад хвилями Дніпра.

Все своє вони любили,

Шанували і чуже,

Хай, мовляв, Перун і Волос

Всіх від лиха стереже.

А коли сусід лінивий

Заздрив силі багача,

Вміли наші показати

Обосічного31  меча.

І віки нога ворожа

Не ступала на наш лан.

Bcі сусіди шанували

І боялися полян.

...Де стоїть тепер наш Київ,

Там була сама гора,

Жив там перший Кий з Хоривом,

Щек та Либідь — їх сестра.

Над самим Дніпром на горах,

Огороджений з боків

Ровом, мурами, валами,

Київ виріс і розцвів.