Роберт Бернс "Джон-ячмінь"

Зійшлись колись три королі

Суміжних володінь

І поклялись, заприсяглись,

Що згине Джон-Ячмінь.

Взяли, ввергли його в ріллю,

Втовкли аж у глибінь

І поклялись, заприсяглись,

Що там йому амінь.

Прийшла весна веселая

З теплом, з дощем рясним;

І Джон-Ячмінь піднявся знов

На диво їм усім.

Настало літечко жарке

Стоїть Ячмінь, як гай,

Пустив уси, немов списи –

Ніхто не зачіпай!

Настигла осінь клопітка

Ячмінь мов зажуривсь

І головою сивою

Додолу похиливсь.

Змарнів, ізблід - звичайно, дід

Немає вже снаги...

Отут на нього й завзялись

Злорадні вороги.

Ураз йому кривим ножем

Коліна підтяли,

На віз взяли, рублем 44  стягли,

На кару повезли.

Додолу скинули, та й ну

Ціпами обкладать,

На вітер винесли, та й ну

Угору підкидать.

Шпурнули в воду бідака,

У темну холодінь:

Роби, що хочеш, Джон-Ячмінь, -

Хоч потопай, хоч плинь!

Знов вийняли на білий світ,

Та мало ще наруг,

Знов шарпали, вгадавши в нім

Життя найменший рух.

Пекли сердегу на вогні,

Аж мозок з кості сплив,

А там мірошник у млині

Ще й жорнами чавив.

А потім з серця кров взяли,

Кружляти почали...

Пили, пили - що більш пили,

То веселіш були.

Бо Джон-Ячмінь - то ж богатир,

І добра в нього кров:

Ковтнеш її хоч крапельку,

То всіх би поборов!

Ковтнеш її - журба сплива,

А радість ожива,

Ковтне її сумна вдова,

І серце їй співа!

Чарками дзень, чарками дзінь –

Здоров був, Джон-Ячмінь!

Хай родить рід твій задля всіх

Потомних поколінь!

Переклад з англійської М. Лукаша