Цербер

Усі люди були вдячні Гераклові за те, що він звільнив їх від страшних чудовиськ, але злий Еврисфей, вирішивши погубити героя, послав його знову на останній, дванадцятий, найнебезпечніший і найважчий подвиг.

Геракл мав спуститися в підземне царство Тартар і привести звідти страшного пса Цербера; а був він із трьома головами, і хвіст мав драконячий; замість шерсті на його спині росли отруйні змії. Перед тим, як спуститися в підземне царство, Геракл відвідав Елевсин, і, посвячений там у елевсинські таємниці, вийшов звідти, не знаючи страху смерті.

Звідти Геракл вирушив у Лаконіку, в місто Тенар, поблизу якого була гірська ущелина, а через неї пролягав шлях у підземне царство. Біля входу в ущелину зустрів Геракла Гермес, який проводжав душі померлих, і привів його в царство тіней. Побачивши відважного героя, з жахом утекли тіні померлих, залишилася стояти тільки тінь Медузи. Геракл підняв на неї свою палицю, але Гермес його зупинив, пояснивши, що це лише тінь колишньої Медузи.

Біля воріт підземного царства Геракл побачив Тесея і Пірифоя, які приросли до каменя. Вони були покарані за те, що насмілилися спуститися в похмурий Тартар, щоб викрасти звідти прекрасну Персефону. Простягли вони руки до Геракла, благаючи відірвати їх від каменя; Геракл подав руку Тесеєві і звільнив його. Але коли він хотів допомогти Пірифоєві, раптом задрижала земля, і Геракл змушений був іти далі.

Нарешті підійшов Геракл до трону Аїда. Зустрівши його, посвяченого в елевсинські таємниці, бог підземного царства, загородив йому шлях. Тоді відважний Геракл випустив у нього свою влучну стрілу, вона попала Аїдові в плече. Він став поступливішим і дозволив узяти із собою страшного пса Цербера, якщо Геракл зуміє здолати його без зброї.

Вкритий лев’ячою шкурою і панцирем, ішов Геракл на пошуки страшного пса Цербера, зустрів його біля гирла підземної ріки Ахеронт, і одразу на нього напав. Схопив він своїми могутніми руками потрійну шию лютого пса, але драконячим хвостом відбивається Цербер від нього. Геракл продовжував душити пса, і той, переможений, тремтячи від страху, упав до його ніг. Зв’язав Геракл пса й іншою ущелиною, яка вела з пекла, вийшов на землю. Злякався Цербер денного світла, впала на землю отруйна піна з потрійної його пащі, і виросли з неї отруйні трави.

Потім Геракл привів страшного пса до царя Еврисфея в Мікени, і боягузливий цар, охоплений жахом, звільнив нарешті Геракла від важкої праці, попросивши його тільки відвести лютого пса назад у підземне царство.

Так здійснив Геракл свої дванадцять подвигів і обеззброїв навіть саму Смерть. Звільнившись від царя Еврисфея, він вирушив у рідні Фіви, де його зустріла вірна дружина Мегара, яка за відсутності чоловіка вела домашнє господарство.

Але не хотілося Гераклові лишатися у Фівах — його пекла жага нових подвигів, і, видавши Мегару заміж за свого племінника і супутника у походах Іолая, він вирушив на острів Евбея, у гірську фортецю царя Еврита.

Еврит був знаменитим стрільцем із лука сам Аполлон навчив його цьому мистецтву і дав йому свій лук у подарунок. У Еврита навчався Геракл свого часу мистецтву стріляти.

Довідавшись, що Еврит обіцяв видати заміж свою дочку, світловолосу Іолу, за того, хто виявиться кращим стрільцем, Геракл вирішив піти на острів Евбея і там змагатися зі знаменитим і сильним стрільцем Евритом, до того ж він полюбив прекрасну царівну Іолу.

З’явився Геракл на змагання, легко переміг Еврита в стрільбі й зажадав, щоб цар віддав йому прекрасну Іолу, яка теж покохала героя.

Але переможений Еврит відмовився виконати свою обіцянку і насміхався з нього, докоряючи службою цареві Еврисфею.

Ображений Геракл пішов з гірської фортеці Еврита і довго мандрував по Елладі в пошуках нових подвигів.

А в цей час у Еврита зникла череда биків. її украв знаменитий злодій Автолік, син Гермеса, який умів змінювати вигляд украдених речей, і ніхто їх не міг упізнати. Але Еврит запідозрив у крадіжці Геракла. Тоді за героя заступився син Еврита, Іфіт, який дружив з Гераклом.

Щоб довести непричетність свого друга, Іфіт вирішив знайти украдену череду. Під час мандрівок він зустрівся з Гераклом, котрий повертався тоді з Фессалії, де гостював у свого друга Адмета. Для нього він врятував його кохану дружину Алкестиду, вивівши її з підземного царства і повернувши Адметові. Зустрівши Геракла, Іфіт попросив героя допомогти йому відшукати зниклих биків. Геракл погодився і запросив Іфіта до себе в Тіринф, де радо його прийняв. От зійшли вони на високі стіни Тіринфа подивитися, чи не видно де биків; але Геракл згадав про образу Еврита, скипівши від люті, яку вселила в нього Гера, яка ненавиділа його, скинув зі стіни свого гостя.

За цей злочин Геракла, який забув, що своєю силою він покликаний служити пригнобленим, Зевс покарав його тяжкою хворобою.

Хворий Геракл вирушив у Дельфи, щоб дізнатися в оракула Аполлона, як позбутися хвороби. Але жриця відмовила йому в пораді. Розгніваний Геракл викрав тоді триніжок, з якого сповіщалися пророцтва, і вирішив заснувати на сусідньому полі власний оракул. За зухвале викрадення триніжка Аполлон викликав Геракла на бій. Але Зевс ударом блискавки роз’єднав супротивників, і вони помирилися. І сповістила жриця Гераклові, що він позбудеться хвороби, якщо три роки працюватиме, а плату, отриману за свій труд, віддасть батькові убитого ним Іфіта, царю Евриту. Геракл підкорився пророкуванню оракула і дозволив Гермесові продати себе в рабство до Азії, лідійській цариці Омфалі.

Плату, отриману за це, Гермес приніс потім Евритові, але той відмовився прийняти її і назавжди залишився ворогом Гераклові.