Ериманфський вепр

Незабаром Гераклові довелося вирушати на четвертий подвиг.

Коли Геракл повернувся в Мікени, Еврисфей за порадою гнівної богині Гери велів йому піймати ериманфського вепра.

Цей лютий звір жив на горі Ериманф, між Аркадією, Елідою та Ахейєю; він наводив жах на усю Фессалію, спустошуючи поля й убиваючи людей.

Дорогою Гераклові довелося переходити через лісисті гори, де жило плем’я кентаврів — напівлюдей-напівконей. Втомлений і голодний, він підійшов до печери кентавра Фола і вирішив у нього переночувати.

Фол прийняв Геракла радо, почастував його вареним м’ясом, а сам їв сире. На цій горі жили й інші кентаври, які мали величезну бочку вина; цей подарунок Діоніса зберігався в кентавра Фола. Це вино кентаври могли пити тільки тоді, коли збиралися всі разом. Після ситної їжі Гераклові захотілося випити вина. Фол не радив йому відкривати барило, побоюючись гніву кентаврів; але Геракл не послухав його, і вони удвох почали пити вино. Відчувши солодкий запах міцного вина, з’явилися кентаври і кинулися до печери Фола. Схопивши з люті кам’яні брили і стовбури сосон, вони напали на Геракла. Але той палаючими головешками відбив напад могутніх кентаврів. Одного з них він убив головешкою, другого простромив отруйною стрілою, а інших відігнав від печери до самого мису Малея. Потім Геракл повернувся в печеру Фола і, на велике горе, знайшов його мертвим. Фол, вийнявши стрілу з рани убитого кентавра, почав розглядати її, дивуючись, що така невелика стріла могла убити такого величезного велетня, і ненавмисне упустив її. Падаючи, стріла злегка поранила Фола в ногу, і він миттєво вмер.

Геракл поховав Фола і вирушив далі на пошуки ериманфського вепра. Він криком вигнав звіра з густої хащі, переслідував до самої вершини гори і загнав у сніжну ущелину. Відважний Геракл добрався до вепра, спіймав його, зв’язав міцними вірьовками, на морду накинув шкуру немейського лева і живого приніс в Мікени.

А легкодухий цар Еврисфей, коли побачив страшного звіра, зі страху сховався в мідну бочку.