Геракл і Еврисфей

Одного разу, ще до народження Геракла, Зевс на зібранні богів на Олімпі пророкував, що першонароджений онук Персея буде владикою над усім його потомством. Цим онуком був Геракл. Але ревнива і мстива Гера, яка заздалегідь ненавиділа сина Алкмени, зробила так, що дружина одного з нащадків Персея, Сфенела, народила сина раніше, ніж Алкмена. Цього хлопчика звали Еврисфей. Будучи онуком Персея, він став царем у Мікенах і правив усім Аргосом.

І народжений пізніше Геракл мав коритися своєму двоюрідному братові, мікенському правителеві Еврисфею, який не любив Геракла, заздрив його мужності й силі, а тому змушував виконувати найважчі роботи; але за велінням Зевса, Геракл мужньо і терпляче зносив ці приниження. Якось Геракл вирушив до оракула в Дельфи, щоб запитати в нього, як звільнитися від влади Еврисфея. Розапитавши дельфійського оракула, він довідався, що протягом дванадцяти років служитиме своєму двоюрідному брату Еврисфею та здійснить дванадцять подвигів, які змусить його виконати Еврисфей, і тоді він стане народним героєм і здобуде безсмертя.

Ось що розповідають давні перекази Еллади про подвиги Геракла.

Перше, що доручив Еврисфей Гераклові, — це убити страшних чудовиськ, які жили в Аргосі — немейського лева і лернейську гідру. Геракл мав добути шкуру немейського лева, який походив від вогнедишного чудовиська Тіфона і велетенської змії Єхидни. Цей величезний лев жив у Немейській долині, поблизу Клеона, і ніхто не міг його здолати.

Геракл вирушив до дрімучого лісу й кілька днів розшукував лева. Нарешті він знайшов звіра і випустив у нього стрілу, але вона застрягла в його густій шерсті. Друга стріла також не поранила лева. Тоді підняв Геракл на звіра свою могутню палицю — лев утік у печеру, де було два виходи. Геракл загородив один з виходів, а іншим ходом пішов на лева. Раптом лев кинувся йому на груди. Але Геракл обхопив його могутніми руками, задушив і, зваливши на плечі, відніс у Мікени.

Боягуз Еврисфей, побачивши голову страшного лева з роззявленою пащею, жахнувся і звелів, аби відтепер Геракл показував докази своїх подвигів тільки з високого пагорба за міськими ворітьми.

Другий подвиг Геракла полягав у тому, що він повинен був за наказом Еврисфея знищити лернейську гідру — величезну, страшну змію з дев’ятьма головами, одна з яких, середня, була безсмертною. Жила ця дев’ятиголова змія в лернейських болотах, біля джерела Амімони, і звідти вона нападала на череди і знищувала їх.

Безстрашний Геракл вирушив до лернейських боліт на золотій колісниці, якою правив його племінник Іолай. Прибувши в Лерну, він залишив Іолая в колісниці, а сам пішов шукати гідру. Він помітив її на березі біля джерела Амімони, де гідра ховалася в скелястій печері; він вигнав її звідти своїми стрілами. Із сичанням виповзла страшна гідра з печери, і дев’ять її голів хиталися, як величезні гілляки в страшну бурю. Дев’ятиголова гідра з люттю кинулася на Геракла, але він наступив на неї ногою і міцно затис її. Гідра знов оповилася довкола нього своїм довгим хвостом, і раптом на допомогу їй виповз величезний морський рак. Тоді Геракл підняв свою палицю, убив рака і почав завдавати удари по шиплячим головам гідри. Але тільки він збив одну голову, як на її місці з тулуба виросли дві нові. Тоді Геракл покликав на допомогу Іолая.

Іолай під’їхав до лісової галявини, підпалив дерева і палаючими головешками припікав рани гідри, щоб не виростали з них нові голови. Нарешті залишилася одна голова — та, що була безсмертною. Але Геракл збив і її, закопавши біля дороги і навалив на неї важку скелю. Потім він розрубав тіло чудовиська на частини і змочив свої стріли в отруйній крові гідри, і від того стріли Геракла завжди вражали ворогів на смерть.