Мацуо Басьо "Пасмо волосся од небіжчиці-мами"

Цілував би — жаль:

од моїх пекучих сліз

іней піде в тань...

          * * *

Рік кінчивсь, а мандри ні:

далі в стоптаних сандалях,

в зношенім брилі...

          * * *

Жаль на серце впав:

при дорозі рожі цвіт

кінь мій общипав...

          * * *

Я, метеличок,

собі крильця обірву:

на, цвіти, мачок!

          * * *

Мандрівник — і все:

це тепер моє ім’я.

Йде осінній дощ.

          * * *

Берег високий.

Потішив мені душу

самотній сокіл.

          * * *

Із далеких літ

скільки всього нагадав

цей вишневий цвіт!

          * * *

Тяжка година!

До нічлігу ледь добрів —

цвіте гордина!

          * * *

Квіття горове

шелевіє-шелестить...

Водоспад реве.

          * * *

Зозулі рoзспів

в передсвітанні тоне.

Далекий острів.

          * * *

Чужина чужа —

знов мандрую у світи...

Мжить осіння мжа.

          * * *

В мандрах десь і вмру...

Вітер в душу наганя

холод і журу.

          * * *

Кулюсь на коні:

тінь моя коцюрбиться

мовчки по землі.

          * * *

Журавель знеміг,

на холодне поле впав...

Мандрівця нічліг.

          * * *

Сакура стара —

невже справді зацвіла?

Спогад, ніби дим...

          * * *

Ніч шляхи мела:

скільки снігу там зосталось

після помела!

          * * *

Виходжу з Кінчy,

мов із мушлі той м’якун.

Осінь наскінчу.

          * * *

Он рибалка-птах:

любо глянуть, як пірна,

але й сумно — ах!

          * * *

Чистота

Білий лотос-цвіт:

не цурається багна,

із якого зріс.

          * * *

Червень на порі.

Хмари-тучі залягли

на Бурли-горі.

          * * *

Стань, мандрівцю, глянь:

попід тином оно-но

сірики цвітуть!

          * * *

Чи весна прийшла,

чи старий минувся рік?

Святоблива ніч.