Мацуо Басьо "Хоку"

          * * *

На голій гілці

самотній ворон тихо старіє.

Осінній вечір.

          * * *

Як шумить-гуде банан,

як у кадуб капа дощ, —

чую цілу ніч.

          * * *

Холод, ніч, нудьга...

Чути плюскоти весла

десь од берега.

          * * *

Оттакий я єсть:

глянь на росяні дзвоники —

то й сніданок весь.

          * * *

Пущу коня вбрід —

полегесеньку впишусь

в літній краєвид.

          * * *

На старім ставку

жаба в воду плюснула —

чули ви таку?

          * * *

Гедзь на будяку:

ти стривай, не клюй його,

горобейчику!

          * * *

Степу рівнява —

ніде оку зачепитись.

Жайворон співа.

          * * *

Я заріс, як щіть.

А худий який, блідий!

Весняні дощі...

          * * *

Видиться мені:

плаче з місяцем стара

в гірській глушині.

          * * *

Вже й по маю — ах!

Птахи плачуть, а у риб

сльози на очах.

          * * *

Трава-мурава...

Узялася сном-марою

слава бойова.

          * * *

Тиша, мир і лад.

Десь там тоне межи скель

цвіркотня цикад.

          * * *

Осінь із дощем...

Навіть мавпа лісова

вкрилась би плащем.

          * * *

Старий відлюдник

Зсохнеться ось-ось,

як узимку на шнурку

димлений лосось.

          * * *

Окуні морські

зуби щирять із полиць:

в лавці холодно...

          * * *

Крук — немилий птах,

але як милує зір

в ранішніх снігах!

          * * *

Рушу, й раптом — хить!

Ухоплюсь за колосок...

це розлуки мить.

          * * *

Чистий водоспад...

З ярих сосен глиця в воду

падає улад.

          * * *

Побравши ціпки,

зійшлись діди сивочолі

усі на гробки.

          * * *

Хризантеми пах...

У кумирнях з прадавен

темні лики Будд.

          * * *

Довгий, довгий шлях —

і ніхто не йде навстріч,

лиш осіння ніч...

          * * *

Чом так постaрів

я цеї осені?

Птиці, хмари.

          * * *

Осінь-праосінь...

Як там живе сусіда?

Не знаю зовсім.

          * * *

В мандрах я знеміг.

Полем паленим шуга

сон мій — чи юга?

          * * *

Десять літ тут жив.

Едо! Я іду. Прощай!

Ти — мій рідний край.

          * * *

Мавпа зойкне — співчуття...

А як плаче в непогідь

кинуте дитя?

Перекладач: Микола Лукаш
Джерело: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990