Олександр Пушкін. Вступ до поеми "Руслан і Людмила"

"Край лукомор’я1 дуб зелений..."

Край лукомор’я дуб зелений,

І золотий ланцюг на нім:

І день і ніч там кіт учений

На ланцюгу кружляє тім;

Іде праворуч — спів заводить,

Ліворуч — казку гомонить.

Дива там: лісовик там бродить,

Русалка на гіллі сидить;

На невідомих там доріжках

Сліди нечуваних страхіть;

Там хатка на курячих ніжках

Без вікон, без дверей стоїть;

В примарах там ліси й долини;

Там на світанні хвиля лине

На берег дикий пісковий,

І тридцять витязів чудових

Із хвиль виходять смарагдових,

І з ними їх ватаг морський;

Там королевич мимоходом

Полонить грізного царя;

Там серед хмар перед народом

Через ліси, через моря

Чаклун несе богатиря;

В темниці там царівна тужить,

А бурий вовк їй вірно служить;

З Ягою ступа там бреде,

Вперед сама самою йде;

Там цар Кощей над злотом чахне;

Там руський дух...

там Руссю пахне!

І я там був, і мед я пив;

Над морем бачив дуб зелений,

При нім сидів, і кіт учений

Своїх казок мене учив.

Одну згадав я: за хвилину

Повім цю казку старовину…

Переклад з російської М. Терещенка