Галицько-Волинський літопис

(Уривки)

Переказ

Данило вийшов з військом із Холма та на третій день став у Галичі; а його любили городяни. Коли він під'їхав під город, сказав їм: «Мужі городські! Як довго хочете терпіти владу чужинців?» А вони закричали: «Це є наш володар, Богом даний»,- та пустилися до нього, як діти до свого батька, як бджоли до матки, як спрагнені води до джерела. Та єпископ Артемій і двіpський Григорій противилися йому, але як побачили, що не можуть дальше тримати города, покорилися, хоч обережно дбали про передачу города, вийшли з нього із заплаканими очима та сумними обличчями і сказали силувано: «Приходь, княже Даниле, прийми город!» А Данило ввійшов у свій город і прибув до храму Пречистої Богородиці, та прийняв стіл батька, та проголосив перемогу, заткнувши свою хоругву на Німецьких воротах. А ранком наспіла вістка, що Ростислав вирушив був у Галич, але, довідавшись про прийом городян, пігнався в Угорщину дорогою через Борсукову вузину, прибув до бані, що звалась Родна, а звідти пішов в Угорщину. А бояри, прийшовши до князя Данила, стали навколішки та просили зо слізьми помилування: «бо згрішили ми, тримаючи іншого князя». А він відповів їм: «Ви діcтали помилування, і не робіть цього вдруге, а то попадете в гірший стан». А коли Данило довідався про їх новий наступ, післав проти них свої війська і гнав їх в гори, а потім вернувся.

У 1252 р. угорський король прислав послів до Данила з проханням помочі; бо власне мав бій з німцями. Він пішов на поміч та прибув до Пожгу. Король виїхав напроти князя Данила, який прийшов тут, зібравши все своє військо. Німці подивляли оружжя, бо коні мали налобники та були накриті шкуратяними дергами, а люди були в шатах і від його полків ішов блиск, бо блистіла зброя. Він сам їхав поруч короля, за руським звичаєм: сидів на коні, гідному подиву, а сідло горіло від золота, і стріли, і шаблюка були золотом окрашені та іншими оздобами для подиву, а кожух його був обшитий грецькими златоглавами та кружевами, а чоботи із зеленого саф'яну і золота [...]

Переклад Леоніда Махновця