Тарас Шевченко "Я не нездужаю, нівроку..."

                * * *

    Я не нездужаю, нівроку,

    А щось такеє бачить око,

    І серце жде чогось. Болить,

    Болить, і плаче, і не спить,

    Мов негодована дитина.

    Лихої, тяжкої години,

    Мабуть, ти ждеш? Добра не жди,

    Не жди сподіваної волі —

    Вона заснула: цар Микола

    Її приспав. А щоб збудить

    Хиренну волю, треба миром,

    Громадою обух сталить,

    Та добре вигострить сокиру,

    Та й заходиться вже будить.

    А то проспить собі небога

    До суду Божого страшного!

    А панство буде колихать,

    Храми, палати муровать,

    Любить царя свого п'яного,

    Та візантійство прославлять,

    Та й більше, бачиться, нічого.