Володимир Самійленко "Патріоти"

Два хлопці укупі стояли,

А третій дививсь оддалі,

Як ті гаряче розмовляли

Про долю своєї землі.

Один у широкій промові

Народні права боронив;

Він докази всі наукові

По пунктах як слід розложив.

Народну окремість натури,

І склад особливий думок,

І давність своєї культури, -

Довів він усе те з книжок.

А другий про теє доводив,

Як дійде народ своїх прав,

І в поступі інших народів

Він місце йому показав.

Так двоє вели язиками

Роботу для краю свого,

Гукали й махали руками,

Де річ вимагала того.

А третій не мовив нічого:

Він мовити красно не міг,

Але задля діла святого

І жив він, і в землю б поліг.

Ті двоє, з балачки втомившись,

Веселі собі розійшлись,

А третій стояв зажурившись

І наче дивився кудись.

Але він не тую картину

Вбачав, що круг нього була:

Він бачив душею Вкраїну

І все, що вона добула.

Вбачались йому патріоти

Із купою слів голосних,

А поруч мільйони голоти,

І темність, і вбожество їх.