Іван Франко "Моя любов"

Вона так гарна, сяє так

Святою, чистою красою,

І на лиці яріє знак

Любові, щирості, спокою.

Вона так гарна, а проте

Так нещаслива, стільки лиха

Знесла, що квилить лихо те

В її кождіській пісні стиха.

Її пізнавши, чи ж я міг

Не полюбить її сердечно,

Не відректися власних втіх,

Щоб їй віддатись доконечно?

А полюбивши, чи ж би міг

Я Божую її подобу

Згубити з серця, мимо всіх64

Терпінь і горя аж до гробу?

І чи ж перечить ця любов

Тій другій а65 святій любові

До всіх, що ллють свій піт і кров,

До всіх, котрих гнітуть окови?

Ні, хто не любить всіх братів,

Як сонце Боже, всіх зарівно,

Той щиро полюбить не вмів

Тебе, коханая Вкраїно!