Степан Руданський "Наука"

Дочекався я

Свого святонька:

Виряджала в світ

Мене матінка.

Виряджала в світ

Мати рідная

І промовила

Мені, бідная:

«Нехай, сину мій,

Ми працюємо,

Нехай цілий вік

Ми горюємо;

Нехай сохну я,

Тато горбиться,

Ти на світ поглянь,

Що там робиться.

Та не всі ж, як ми,

В землі риються,

Може, є такі,

Що і миються;

Та не всі ж, як ми,

Димом куряться,

Може, є такі,

Що не журяться.

Коли найдеш їх,

Милий синочку,

Ти склони себе,

Як билиночку,

Ти склони себе,

Як билиночку,

Простягни себе,

Як рядниночку,

Спина з похилу

Не іскорчиться,

Чоло з пороху

Не ізморщиться.

Спина з похилу

Не іскривиться,

Зато ступить пан

Та й подивиться;

Зато ступить пан

На покірного

І прийме тебе,

Як добірного,

І в годиночку

На драбиночку.

І підеш тоді,

Милий синочку,

І з панами сам

Порівняєшся,

В сріблі-золоті

Закупаєшся;

З полем батьковим

Розпрощаєшся!»

Але сталося

Друге святонько:

Виряджав у світ

Мене батенько.

Виряджав мене,

Путь показував,

Говорив мені

І наказував:

«Видиш, сину мій,

Як працюємо,

Видиш, сину мій,

Як горюємо.

Кожний на світі

На те родиться...

Не дивись на світ,

Що там робиться!

І на пчіл поглянь:

Є робучії,

Але й трутні є

Неминучії.

Так і на світі:

Їдні риються,

Другі потом їх

Тільки миються.

Будь ти проклятий,

Милий синочку,

Як пігнеш таким

Свою спиночку;

Як пігнеш таким

Свою спиночку,

Як постелишся

На рядниночку.

І чоло тобі

Нехай зморщиться,

І хребет тобі

Нехай скорчиться!

Ти тікай від них,

Як від гадини,

Ти не жди від них

Перекладини48;

Ти не жди від них

Перекладини,

Ти у світ іди

На оглядини.

Ти у світ іди,

Милий синочку,

Ти усе пізнай -

І билиночку.

Тоді з світом ти

Порівняєшся,

В добрі-розумі

Закупаєшся,

В добрі-розумі

Закупаєшся,

З полем батьковим

Привітаєшся!»