Про вітер

Молотив один господар. Як змолотив, розпочав  віяти4  зерно і ані, дай Боже, звіяти; він собі стане на тім боці, і  вітер також по тім боці дує; він стане на другім боці, і вітер по другім боці  дує; так йому все помішав, що не міг cі ради дати. Відтак розсердився, схопив  ніж і верг 5  ним, а ніж десь ізчез. Від той хвилі вже тому ґазді  вітер не перешкоджав, але вже му ся нич6  не вело. Іде той господар  раз в дорогу, приходить до одного села, там ся лише в єдиній хаті ще світить, а  в тій хаті мешкав7  той вітер, що за ним тот ножем верг, і тот8   ніж єму ся в литку зап’яв,9  а тот вітер не міг його собі вийняти.  Приходить той господар до тої хати і проситься на ніч, а тот йому відповідає: «Як  же я тебе маю на ніч прийняти, коли мені ти ніж у литку вп’яв». І не хотів його  прийняти доти до себе на ніч, доки йому не вийняв того ножа з-за литки.