Яблука гесперид

На березі Океану, на самому краю землі, росло чудесне дерево, котре приносилася золоті яблука. Колись виростила його богиня землі — Гея і подарувала Зевсові і Гері в день їхнього весілля. Це дерево росло в прекрасному саду велетня Атланта, який тримає на своїх плечах небо. За цим чарівним деревом доглядали німфи геспериди, дочки велетня, а охороняв його страшний стоголовий дракон на ймення Ладон, очі якого бачили навіть уві сні.

Еврисфей послав Геракла розшукати цей чудесний сад гесперид і звелів принести йому звідти три золоті яблука.

На далекий Захід вирушив тепер Геракл, якому належало здійснити свій одинадцятий подвиг. Але Геракл не знав, де знаходиться сад гесперид, і, переборюючи багато труднощів, він довго блукав по Європі, Азії і пустельній сонячній Лівії.

Потрапив він спочатку у Фессалію, де йому довелося витримати бій з велетнем Гермером, якого Геракл убив своєю палицею.

Потім зустрів він на річці Ехедор інше чудовисько — сина Ареса Кікна. Геракл запитав у нього, як потрапити йому в сад гесперид, а Кікн, не відповівши, викликав його на двобій. Геракл переміг його. Потім Геракл зібрався йти далі, але раптом перед ним з’явився батько убитого Кікна, бог війни Арес, збираючись помститися за смерть сина. Геракл вступив із ним у двобій, але в цей час Зевс послав свою блискавку, і вона роз’єднала бійців.

Нарешті Геракл вирушив далі і прийшов на крайню Північ, до німф річки Еридан, і звернувся до них за порадою. Німфи порадили йому підкрастися до морського старця Нерея, напасти на нього, вивідати таємницю золотих яблук і шлях у сад гесперид.

Геракл послухався доброї поради німф, підкрався до Нерея, зв’язав його і відпустив на волю тільки тоді, коли той указав йому шлях у сад гесперид. Шлях туди проліг через Лівію і Єгипет, яким у цей час правив злий Бусирис, який убивав усіх чужоземців. Коли Геракл з’явився в Єгипті, Бусирис велів закувати його і відвести до жертовного вівтаря; але герой розірвав пута, убив Бусириса, його сина й жерців. Потім Геракл прийшов до гір Кавказу, де звільнив прикутого до скелі титана Прометея.

Нарешті, після довгих мандрівок, прийшов Геракл у країну, де велетень Атлант тримав на своїх плечах небо. Атлант обіцяв Гераклові дістати для нього золоті яблука гесперид, якщо він погодиться на цей час потримати за нього на своїх плечах небозвід. Геракл погодився і звалив на свої могутні плечі небо. Атлант вирушив за яблуками і приніс їх Гераклові. Він запропонував героєві потримати небо ще, пообіцявши за це віднести золоті яблука в далекі Мікени. Геракл погодився на хитрість Атланта, але попросив його потримати небозвід, доки він підкладе на свої плечі подушку. «Небо занадто важке, воно тисне мені на плечі», — сказав Атлантові Геракл.

Простодушний Атлант, повіривши йому, знов узяв на плечі небо, а Геракл підняв із землі свого лука, стріли і три золоті яблука, попрощався з велетнем і благополучно повернувся в Мікени. Приніс Геракл золоті яблука Еврисфеєві, але той подарував їх йому, Геракл приніс їх на вівтар Афіні Палладі, а та повернула їх у сад гесперид. Океан, на узбережжі якого Геракл розумом переміг небодержця Атланта, був названий у пам’ять про це Атлантичним.