Прометей

За переказами давніх еллінів, у далекі первісні часи із хаосу виникла богиня Земля — Гея, а світом у ті часи правив її син, бог Небо — Уран. Але його скинули могутні й дикі титани, діти Геї та Урана. Після тривалої боротьби владу над Всесвітом захопив один із титанів — Кронос, що означає «Всепоглинаючий час». За пророкуванням батьків, він буде позбавлений влади. Коли його дружина Рея народила молодшого сина — Зевса, Кронос вирішив проковтнути немовля, як і решту своїх дітей — Посейдона, Аїда, Гестію, Деметру і Геру. Він зберігав їх у своєму шлунку. Хитромудра мати, прагнучи врятувати сина, подала Кроносу замість Зевса камінь, загорнений у пелюшки. Володар його проковтнув.
А маленького Зевса потай від батька віднесли на острів Крит, в Ідайську печеру, де його дбайливо доглядали і виховували добрі німфи, годуючи медом і молоком кози Амалфеї.
Коли Зевс виріс і змужнів, він вирішив повстати проти влади батька. Об’єднавшись зі своїми сестрами і братами, врятованими завдяки чарівному напою, який принесла Реї дочка Океану, відібравши у старого Кроноса владу над світом, Зевс оселився разом із братами і сестрами у богів на вершині гори Олімп. Він віддав своєму братові Посейдону владарювання над морем, Аїду — владу над підземним царством, а сам правив небом і землею.
Невдоволені титани повстали проти Зевса, і почалася жорстока десятилітня війна проти нового володаря — війна синів Урана із синами Кроноса. її назвали війною титанів.
Один із титанів, Прометей, радив титанам скоритися мудрішому й розумнішому Зевсу. Але дикі титани, покладаючись на власну силу, відкинули пораду і вступили у боротьбу проти Зевса. Прометей, разом зі своєю матір’ю Фемідою, перейшов на бік Зевса, знаючи, що перемога буде там, де разом із силою буде й мудрість.

Після тривалої запеклої боротьби Зевс, за допомогою Прометея і сторуких гекатонхейрів, здобув перемогу над дикими титанами. Він скинув їх у глибини Землі до похмурого підземного Тартару.

Але їхня мати-Земля — Гея була незадоволена, тому намовила проти Зевса своїх дітей — велетнів-гігантів. Вони почали нагромаджувати гори на гори, скелі на скелі, погрожуючи дістатися до самого неба. Даремно Зевс уражав їх своєю блискавкою з вершини Олімпу, тільки за допомогою героя Геракла вони були скинуті у безодню й завалені камінням.
Розправившись із ворожими йому дикими титанами і гігантами, новий володар землі й неба Зевс-громовержець прогнав від себе навіть тих титанів, які допомагали йому. Океана він відіслав на самий край Землі. Зевс ненавидів і Прометея як останнього з роду титанів, незважаючи на його допомогу. І всі люди, що жили за часів Кроноса, повинні були загинути, поступившись місцем новому поколінню людей.

Довідавшись про це, титан Прометей спустився на землю до людей. А були вони тоді ще слабкі й жалюгідні, без думок і сподівань. Маючи очі, вони не здатні були розібратися в тому, що бачили, слухаючи, нічого не чули, і жили вони на землі, не розуміючи того, що відбувалося навколо; не вміли будувати житла, обробляти камінь, обпалювати глину і виробляти з неї начиння. Як мурахи, жили вони у глибоких і темних печерах, не знаючи, коли настає зима, а коли літо.

Благородний Прометей пройнявся до людей щирою любов’ю і вирішив допомогти їм. Він вирушив на острів Лемнос, на гору Мосіхл, що дихала вогнем. Там була кузня кульгавого бога вогню Гефеста, з яким вони товаришували. Узяв Прометей із горнила іскру божественного вогню, приніс її у тліючій очеретині й дав її людям. Показав їм, як треба будувати житло, навчив їх рахувати, пояснив схід і захід сонця та небесних світил, навчив писати, дав пам’ять; навчив, як треба запрягати у ярмо диких биків, будувати човни і перепливати в них моря й ріки, показав, як ставити вітрило, щоб було легше пливти.
За порадою титана, навчилися люди знаходити у надрах землі й видобувати залізні руди, срібло і золото. Він навчив їх готувати ліки і цілющі мастила, від яких гоїлися рани й відступали хвороби. Навчив Прометей людей розуміти гармонію звуків, політ птахів; звільнив людей від болісного страху смерті і вселив у них сліпу надію, щоб вони не думали про смерть.
Опанували люди мистецтва і з первісного стану перейшли до радіснішого, щасливого життя.
Дивилися боги на нових жителів землі з цікавістю і почали їм іноді допомагати, але за це зажадали від них поклоніння й принесення у жертву людей і тварин, і відправлення усіляких почестей.

Зевс розгнівався на Прометея за те, що він дав людям вогонь.

Якось, визначаючи права й обов’язки людей, боги скликали раду, де мали бути присутніми і прості смертні — люди. З’явився туди і титан Прометей, побоюючись, що боги покладуть на людей надто багато важкої праці, навчать їх воювати і дадуть їм у житті мало радощів. Увесь свій розум і всю свою хитрість доклав обережний Прометей для того, щоб застерегти людей від зазіхань богів.

Зібралися у місто Мікени боги і люди на раду. Представником людей був титан Прометей. Він задумав перехитрити Зевса, наймогутнішого і наймудрішого з богів. Убив Прометей великого бика, розрубавши його на частини, запропонував Зевсові вибрати ту з його частин, яку він побажає. Вони були складені на дві рівні купи. В одну поклав він шматки м’яса і вкриті лоєм нутрощі, накривши їх бичачою шкурою, а в іншу він склав самі лише кістки. Зверху поклав шлунок, накривши все білим лискучим лоєм. Зевс зрозумів обман і мовив, сміючись:

— Сину Іапета і вірний мій друже, як ти нерівно розподіляєш частини!

— Зевсе! — відповів йому Прометей. — А ти вибери собі ту частину, яка тобі більше подобається.

Розгніваний Зевс навмисне вибрав гіршу частину, щоб мати нагоду заподіяти зло людям і помститися Прометеєві, якого він не любив. Зняв Зевс блискучий жир і побачив самі лише кістки. Розгніваний, крикнув він Прометеєві:

— Сину Іапета, я бачу, що ти обманювати не розучився!

І в кару за це відняв у людей вогонь, але Прометей хитрістю знову викрав його з вершини Олімпу і приніс людям. Побачив Зевс у людей променистий вогонь і розгнівався більше колишнього; залишив він людям вогонь, але вигадав страшну кару для людей і їхнього захисника Прометея.

За наказом Зевса виліпив Гефест із глини й води прекрасну діву, подібну до людей. Наділила її Афродіта красою, а Гермес — даром хитромудрого слова. Назвали її Пандорою, що означає «Усім обдарована». Вручив їй Зевс золотого глека, наповненого усілякими нещастями та хворобами, і послав на землю до людей.

Спустилася Пандора на землю і прийшла у дім юного Епіметея. Він одружився з нею. Застерігав Прометей свого молодшого брата Епіметея, щоб не приймав той від підступних богів ніяких подарунків, але він забув про цю пораду і прийняв фатальний дарунок. Побачивши золотого блискучого глека, Епіметей попросив Пандору дозволити йому відкрити його, вона не заперечувала, — і різні хвороби і лиха поширилися відтоді по всій землі. І лише одна Надія, що зігріває людські серця в годину смутку, лишилася на дні золотого глека. З волі Зевса Пандора мерщій закрила його, не давши вилетіти їй на землю. З того часу незліченні нещастя, хвороби заполонили землю. Зевс не дав їм голосу, і вони безмовно й тихо підступають до людини в день і вночі.

З глибоким сумом дивився Прометей на людські нещастя, і його горде, непокірливе серце виношувало нові плани помсти богам. Тоді звелів Зевс схопити непокірного Прометея і відвести на самий край землі, а Гефест повинен був прикувати його міцними ланцюгами до вершини кавказької скелі. Узявся Гефест за цю справу з великим смутком: адже він давно дружив із Прометеєм. Сповнений жалю, він змушений був скувати друга і вбити йому в груди алмазний клин. Насміхалися над сміливим титаном брутальні супутники Гефеста, докоряючи за злочинну гордість, проте Прометей гордо і вперто мовчав. Потім, самотній, він почав голосно стогнати від болю й тужити, що терпить муки за добру справу. Прийшла до нього його мати Феміда з порадою скоритися, могутньому Зевсу, але гордий титан відкинув її пропозицію. Прилетіли до нього прекрасні океаніди, умовляючи поступитися Зевсу. Прийшов і сам Океан застерегти, щоб він скорився Зевсові, але Прометей був непохитним. Прийшла до нього нарешті нещасна царівна Іо, обернена Герою на корову, якій допікає ґедзь, і вона ніде не знаходить спокою. Прометей вказав їй шлях до звільнення. Він знав, що якось з’явиться мужній герой Геракл і звільнить його від мук, і тоді Зевс сам шукатиме примирення. Знав він, що на Зевса чекає та сама доля, що спіткала його батька Кроноса, коли він візьме шлюб, якого прагне.
Про все це знає лише один Прометей, але ніякі катування не змусять його відкрити цю таємницю Зевсу. Один тільки він знає, що у Зевса народиться син, який буде сильніший від батька, позбавить його влади над світом і скине з Олімпу.

Почув Зевс погрози сміливця і вирішивши йому помститися. Наслав на нього нову кару. Повільно спустився з неба величезний орел громовержця до скелі Прометея і почав розривати пазурами його тіло, клювати печінку.
Довгі роки прикутий ланцюгами Прометей страждав у скелях Кавказу, і клював йому печінку орел, але серце його було непохитним. Кожного третього дня спускався до нього з неба величезний орел і встромляв пазурі у його печінку, але вона виростала знову. І текла кров із Прометеєвих ран довгі віки і краплями падала на кам’янисту пустельну землю; і голосний стогін титана лунав над землею. Приходили до Прометея титани, які примирилися за цей час із Зевсом, і радили йому скоритися. Приходила його мати Феміда і відкрила йому, що незабаром Зевс буде просити у нього поради і примирення.

Зевс, знаючи про навислу небезпеку, вирішив нарешті помиритися з Прометеєм. Прийшов тоді до кавказької скелі великий герой Геракл і влучив стрілою в орла, що клював печінку титанові, розбив ланцюга, яким був прикутий до скелі Прометей.

Прометей був звільнений. Олімпійці раділи примиренню зі шляхетним могутнім титаном.

Переклад Лариси Семаки