Роберт Бернс "Чесна бідність"

Хай бідні ми, хай злидні ми,

Не маємо нічого,

А будьмо чесними людьми

Й не біймося нікого.

Нічого, нічого,

Що ми звання простого!

Звання — лиш карб, людина — скарб,

Цінніший від усього.

Хоч ми їмо черстві шматки,

Вдягаємось убого,

А в багача булки й шовки —

Ми людяніш од нього.

Нічого, нічого,

Що ми живем убого,

А чесним бути в бідності —

Найвище од усього.

Бундючиться вельможний лорд,

Що сотні слуг у нього;

Дурний, як пень, лихий, як чорт,

А строїть з себе Бога.

Нічого, нічого,

Що стрічка й хрест у нього,

Бо хто розумний чоловік, —

Сміється з того всього.

Король зведе в дворянський стан

Лакейчука двірського,

Людини ж праведної сан

Не дасться ні від кого.

Що з того пустого

Дворянства гербового?

Шляхетний дух, шляхетний ум

Шляхетніш того всього.

Молись же всяк, щоб стало так —

А йдеться вже до того! —

Щоб ум і честь, де тільки єсть,

Пробили скрізь дорогу.

Нічого, нічого,

Діждем ладу нового,

Торжествуватиме весь світ

Братерства перемогу!

Переклад Миколи Лукаша