Велесова Книга - Дощечка 1

Даремно згадали доблесні наші старі часи, бо куди йдемо - невідомо. Оглядаємося і говоримо, що соромимося знати Наву, Праву і Яву [Нава - світ померлих; Права - закони, порядок; Ява - реальний світ].

Дажбог створив нам яйце, «що є світ-зоря, яка нам сяє». У тій безодні він повісів землю нашу, щоб там удержувалася.

Душі пращурів світять нам зорями від Іpy [Іp - слов'янський рай].

Греки напали на Русь, «чинячи злеє в ім'я богів», так що ми не знали, куди тікати і що робити.

Права таємно уложена Дажбогом, «а по ній, як пряжа, тече Ява» і створює життя наше. А коли вона відійде, наступає смерть. «Ява тече і твориться в Праві», тобто реальне життя проходить за певними законами. Після них іде Нава - світ померлих, потойбічний світ. Усе йде по колу, тому ми повинні знати своє минуле: «Поучившись старому, зануримо душі наші в нього, бо є то наше, яко се бо уже найшло на коло нам». Бог дав нам силу, і не треба її марнувати, бо душі пращурів дивляться на нас «і там з жалю плачуть і виказують нам, що не берегли ми Праву, Наву і Яву». Не тільки не берегли, а й глузували, тому не достойні бути Дажбожими онуками. Отож, треба молитися, щоб мати чисті душі і тіла, ,мати спільне життя з праотцями нашими, які злилися з богами воєдино.

Ми Дажбожі онуки по розуму, а розум «великий божий є єдиний з нами». Тому ми творимо й говоримо з богами воєдино. Бранним (скороминущим) є життя наше, та й ми самі також.