Олександр Олесь "Айстри"

Опівночі айстри в саду розцвіли...

Умились росою, вінки одягли,

І стали рожевого ранку чекать,

І в райдугу барвів життя убирать...

І марили айстри в розкішнім півсні

Про трави шовкові, про сонячні дні, -

І в мріях ввижалась їм казка ясна,

Де квіти не в'януть, де вічна весна...

Так марили айстри в саду восени,

Так марили айстри і ждали весни...

А ранок стрівав їх холод ним дощем,

І плакав десь вітер в саду за кущем...

І вгледіли айстри, що вколо - тюрма...

І вгледіли айстри, що жити дарма,

Схилились і вмерли... І тут, як на сміх,

Засяяло сонце над трупами їх!..