Народна лірика. Ой ясне сонце високо сходить

Ой ясне сонце високо сходить,

А низенько заходить,

Чогось, братця, да чумацький отаман

По доріжечках ходить.

Ой да що він ходить

Да білі ручки ломить,

Й він словесно й говорить,

Ой що з-під гаю,

Та з-під темного лісу

Розбійники виїжджають,

Що найстарший превражий син розбійник

На сивому коні грає,

Ой що він грає, виграває,

Він до валки привертає:

«Ой здорові, превражії сини,

Ой здорові ночували!

Ой скажіть же, превражії сини,

Де ж ваш чумацький отаман?»

«Наш отаман сидить між возами,

Умивається сльозами,

Сидить між новими,

Умивається дрібними».

«Ой ви, хлопці, ви, добрі молодці,

Ой беріть же дрюки в руки

Та й бийте розбійників,

Та й бийте; не робійте!»

Хлопці встали, дрюки взяли

І побили розбійників

Сорок ще й чотири,

І побили, й пов’язали,

Й на нові вози поклали,

І повезли в город Полтаву,

І зробили собі славу,

Що сорок ще й чотири,

А десяти не побили.